”Трагизм насилия и унижения в семье как наследственных сценариев жизни”

Ведуча – ведуча програми «Алло, лікарю!» Світлана Умінська.

Ведучий – ведучий програми «Алло, лікарю!» Євген Шевчук.

Максим Колесніченко – гість програми «Алло, лікарю!», філософ, психолог-консультант, інструктор цигун, голова правління Інституту саморозвитку людини «САМРІТІ», автор Програми терапії роду.

Ведуча: Сьогодні ми поговоримо про важливу та делікатну тему – про насилля та приниження в сім’ї. Як це зупинити? Дізнавайтеся разом із нами.

Пане Максиме, коли ми говоримо про насилля, є доволі поширена на сьогодні теза: «Б’є – значить любить». Чи вона має бодай крихту правди?

Максим Колесніченко: Я не можу з цим погодитись, хоча в нашій ментальності така форма існує. Чому не можу? Тому що, якщо людину б’ють, якщо над нею знущаються, – отже їй завдають якоїсь шкоди, і ця шкода може бути як фізична, так і моральна, душевна, емоційна, будь-яка. А отже той, кого б’ють, вже не є таким само здоровим, дієздатним, повноцінним. Я би ставив під сумнів вислів: «Б’є – отже любить».

Ведучий: Максиме Валентиновичу, іншими словами, можна сказати, що якщо у сім’ї присутнє насилля, то ні про яку любов, ні про яку сім’ю не може йти мова?

Максим Колесніченко: Я хочу, перш за все, наголосити на тому, що в сім’ї чоловік і дружина проявляють ті програми і сценарії життя, культури та побуту, які панували у їхніх батьківських родинах. І кожна особа намагається якимось чином переконати іншу, що саме її сценарій, прояв її батьків заслуговує на більшу увагу, ніж сценарій іншої родини. Сім’я – це структура, яка наповнюється всіма почуттями, всіма родинними зв’язками, але саме в сім’ї проявляються ті негаразди, які, спираючись на душевні чесноти, тільки в ній можуть бути подолані.

Ведуча: То, власне, насилля в сім’ї – це певна проекція минулих спадкових сценаріїв, так? Я правильно зрозуміла?

Максим Колесніченко: Дуже часто це саме так.

Ведуча: А як саме відбувається цей зв’язок?

Максим Колесніченко: Чоловік та дружина зустрічаються і починають щось створювати у спільному житті. За чоловіком стоїть його частина роду, за дружиною – її частина роду. Коли вони зустрічаються, скажімо, у стосунках з дітьми, якісь проблемні аспекти переходять на дітей із пам’яті чоловіка та з пам’яті дружини. У результаті перше питання – як виховувати дітей, якими методами? Подружжя сперечається, що робити в тому чи іншому випадку.

Ведучий: Перед тим, як почати спільне життя, в принципі, не так складно дізнатися, наскільки правильними були стосунки між майбутніми свекрухою та свекром, тещею та тестем. Якщо там було насилля, то ми очікуємо, що воно може бути передане у нову сім’ю, я вірно розумію? І тоді, щоби попередити цей сценарій, варто звернутися до психолога?

Максим Колесніченко: Я завжди за те, щоби порадитися з фахівцем із цього питання чи з будь-якого іншого. Звичайно, можна, подивившись на те, як жили батьки, зробити якісь висновки, спланувати якісь дії для того, щоби запобігти тим небажаним проявам, які найчастіше бувають. Але я хочу сказати, що не завжди те, що відбувається на рівні першого покоління (батьки), має такий суттєвий вплив на дітей. Деколи, безумовно, має вплив, і вагомий, але не остаточний.

Ведуча: А яка різниця між насиллям та приниженням?

Максим Колесніченко: Насилля – це певна дія, дуже часто, і переважно, це фізична дія, метою якої є завдання фізичної шкоди, фізичного впливу, результатом якого є різноманітні відхилення від стандартного статусу організму людини. Це може бути і хвороба, і якесь фізичне ушкодження, і навіть може призводити до смерті. При чому, дуже важливо відзначити, що насилля може відбуватися як одноразовий факт, а може тривати протягом певного часу – кількох років, усього життя. І це також є насилля, просто людина, яка його переживає, має можливість до нього адаптуватися.

Ведучий: Максиме Валентиновичу, чи може бути насилля без приниження? Саме по собі насилля вже є проявом приниження? Чи я помиляюся?

Максим Колесніченко: Звичайно, якщо є насилля, то приниження вже присутнє у цьому, але, все таки, між ними є різниця. Приниження – це дія, результатом якої є моральний утиск з метою формування в особи, яка його переживає, комплексу меншої вартості, комплексу неповноцінності у якомусь конкретному сенсі – чи як дорослої людини, чи як фахівця, чи як особи, спираючись на гендерну приналежність. Дуже часто батьки конкурують із дітьми, говорячи про те, що «ти не достойна господиня», «з тебе буде погана мати» чи «який ти будеш господар?». Це також є факти приниження. Різниця полягає у тому, що приниження – це акт, у якому та чи інша людська якість обмежується у своєму розвитку, а насилля – це дія, яка знищує саму можливість розвитку якоїсь якості в структурі особистості.

Ведуча: Пане Максиме, згідно Вашої практики, чи часто трапляються випадки приниження в українських родинах?

Максим Колесніченко: Ви знаєте, нажаль, їх дуже багато. При чому деколи насилля відбувається тоді, коли батьки чи старші авторитарні особи навіть не намагаються його чинити. Деякими своїми вчинками вони прагнуть підтримати свого сина чи доньку,

але не знають, як це робити, тому їхні дії насправді дають зворотний результат.

Ведуча: А як, взагалі, Ви ставитеся до тих батьків, які б’ють своїх дітей?  Бо дуже часто тато, наприклад, вважає, що це момент виховання.

Максим Колесніченко: З великою долею співчуття – тому що я розумію, що люди, які принижують власних дітей, колись у своєму дитинстві пережили щось подібне від своїх батьків.

Ведучий: Чи є це першим елементом фізичного насилля – коли батько не готовий посадити дитину перед собою і, все ж таки, спробувати пояснити їй щось за допомогою слів? Чи, все ж таки, це виховний момент?

Максим Колесніченко: Є хороший вислів про те, що ми всі – родом із дитинства. Всі наші негаразди, всі наші проблеми, стереотипи формуються у дитинстві, навіть ті, про витоки яких ми не можемо згадати. Дуже часто батьки не мають часу, не мають терпіння і певної уваги до своїх дітей у тих чи інших випадках, адже є різні види уваги та різні види участі батьків у формуванні власних дітей. Деколи батьки не знають, що робити, і коли вони відчувають своє безсилля, – найкоротшим шляхом є якийсь фізичний вплив, щоби дитину швидше привести до того стану, якого бажають батьки.

Ведуча: А як часто сьогодні трапляються випадки насилля та приниження між старшими та молодшими дітьми? Як діяти батькам, коли вони про це дізнаються? На чий бік ставати?

Максим Колесніченко: Ви знаєте, є певні сценарії, через які проходить майже кожна родина, за рідкісним виключенням. Коли діти ростуть, вони, звичайно, завойовують власну територію, конкурують за неї. Тому до певного віку вони можуть і сваритися, і битися, і штовхатися. Але настає час, коли вони розуміють, що все це ні до чого не призводить. Вони перестають це робити, після чого формуються справжні стосунки між рідними чи двоюрідними братами та сестрами, які переходять у зрілий вік і тримаються до кінця життя.

Ведучий: Тобто етап, коли діти б’ються та сваряться – це абсолютно нормально?

Максим Колесніченко: Це природно для дітей певного віку, але це не означає, що бійку треба попускати: «Хай б’ються – переб’ються, перебісяться, потім помиряться». Ні, треба пояснювати, що ти ж б’єш та ображаєш рідного брата чи сестру. Батьки мають допомагати дітям знаходити шляхи мирного розв’язання усіх спірних чи конфліктних моментів. І найкращим тут є власний досвід.

Запитання телеглядачки: Скажіть будь ласка, якщо є факти фізичного насилля у сім’ї, тобто коли чоловік фізично принижує дружину, чи є причиною цього якісь дитячі травми, психологічні, чи, можливо, надмірне вживання алкоголю?

Максим Колесніченко: Багато розуміння і співчуття до цієї жінки, яка зараз зателефонувала. Я хочу сказати, що стан алкогольного сп’яніння – це лише остання крапля в прояві того, що відбувається всередині цього чоловіка. Він вже є травмований і десь зламаний у чомусь душевно, духовно, емоційно. Але у тверезому стані він намагається якось з цим упоратись і дає собі раду. Коли вже сили закінчуються і він нічого не може вдіяти з цією постійною напругою, він приходить до такого варіанту як вживання алкоголю, що дає йому розрядку. І коли настає ця розрядка – його цензор, його самоконтроль послаблюється і він видає усе, що його турбує. Насправді це він бореться з власними минулими переживаннями.

Ведуча: А як вплине ця ситуація на дітей? Коли дитина виросла в родині, де тато постійно б’є маму або навпаки?

Максим Колесніченко: Я вважаю, що дитина страждає і що це є навіть не приниження, а знищення дитини і дитячої психіки. Такій дитині дуже важко мати здоровий приклад формування гідної сім’ї і стосунків у здоровій повноцінній сім’ї. Що вона буде робити наділі – це вже залежить від неї, але вона з цим обов’язково зіткнеться тоді, коли їй настане час формувати свою сім’ю.

Ведучий: У чому буде проявлятися ця дитяча травма? Вона буде боятися чоловіків, боятися подружнього життя, якщо ми говоримо про дівчинку?

Максим Колесніченко: Серед її проявів може бути все, що завгодно, це може бути найширша гама реакцій. Усе залежатиме, перш за все, від її сформованих стосунків з батьком і, по-друге, від того, як на це реагує мати, тому що, якщо це дівчинка, то вона ідентифікує себе з матір’ю. Зрештою вона вбере у себе досвід і батька, і матері, і якось із цим буде давати собі власну раду. Як саме вона зіткнеться з цим у майбутньому –залежить від дуже багатьох чинників: від психічної структури, від характеру, від темпераменту, від того, яке оточення навколо. Може, двоюрідні брати і сестри захищали її і вона в них мала підтримку. Це все впливатиме на подальший розвиток подій.

Ведуча: Дуже часто жертви насилля не готові або бояться відверто говорити про свою проблему, про свій виклик. Що ви їм порадите?

Максим Колесніченко: Я хочу порадити всім, хто пережив певний вид насилля, зрозуміти, що вони знаходяться у певному стані, який ні до чого позитивного, конструктивного у їхньому житті не призведе. Я майже впевнений у цьому. Тому я би хотів їм побажати сили, рішучості і мужності з тим, щоби знайти людину, знайти фахівця, якому вони зможуть довіритись і розповісти про те, що їх турбує.

top

Повну версію програми «Алло, лікарю!» дивіться на відео: