”Психологическая поддержка и помощь больным с проблемами опорно-двигательного аппарата”

Ведуча – ведуча програми «Алло, лікарю!» Світлана Умінська.

Ведучий – ведучий програми «Алло, лікарю!» Євген Шевчук.

Максим Колесніченко – гість програми «Алло, лікарю!», філософ, психолог-консультант, інструктор цигун, голова правління Інституту саморозвитку людини «САМРІТІ», автор Програми терапії роду.

Ведуча: Пане Максиме, як має надаватися ця допомога і в чому вона має проявлятися?

Максим Колесніченко: Якщо говорити про людей, які взагалі обмежені у своїх рухах, тобто вони прикуті до ліжка чи до візочка, то підтримка їм обов’язково потрібна, тому що вони, за фактом, вже є обмежені. Але справа в тому, що підтримка, з одного боку, і ставлення до них як до повноцінних і зрілих людей, з іншого боку, – це речі, які, на мій погляд, є абсолютно пов’язаними між собою. Тому що підтримка – це фізичний аспект, а ставлення до них, як до зрілих людей – це моральний аспект.

Ведучий: Якою є специфіка захворювань опорно-рухової системи? Хочеться почути причини, адже, знаючи їх, ми можемо вплинути на наслідки.

Максим Колесніченко: Коли ми говоримо загалом про причини, які призводять до порушень опорно-рухового апарату, ми говоримо, перш за все, про якісь надмірні навантаження, надмірну відповідальність саме на цю людину в якийсь час її зростання чи зрілості. Хвороби не беруться «на пустому місці» і в один день не з’являються, все починається з дитинства. Тоді, коли дитина намагалась упоратися зі своїми обов’язками або коли їй делегували ці обов’язки, можливо, навіть передчасно, вона не мала ні моральної, ні фізичної можливості впоратись із ними, але була змушена їх виконувати.

Ведуча: Тобто дитина була ще неготова?

Максим Колесніченко: Так, вона ще не дозріла до того моменту, коли могла сама на себе взяти цей тягар.

Ведучий: Те покоління дітей, що зараз ростуть, намагається бути дорослим у досить юному віці, приймаючи на себе великий інформаційний потік. Чи означає це, що ми можемо прогнозувати значний ріст захворювань опорно-рухової системи у цього покоління?

Максим Колесніченко: Так, певні прогнози ми можемо зробити. Перш за все, треба виходити з того, який перелік хвороб опорно-рухової системи є у кожній конкретній родині чи сім’ї. Це речі, які передаються на генетичному рівні, а також на рівні культури в широкому сенсі цього слова. Якщо у якійсь сім’ї мали місце хвороби опорно-рухової системи, то ця сім’я вже має звичку боротися з цими недугами. Отже, ці звички, як елементи боротьби, будуть передаватися в наступні покоління.

Ведуча: Статистика показує, що сьогодні всі хвороби, зокрема захворювання опорно-рухового апарату, молодшають. Які моделі сім’ї можуть викликати ті чи інші захворювання опорно-рухового апарату?

Максим Колесніченко: Перш за все, слід зважати на те, що у підлітковому віці дитина переживає період дозрівання, коли вона різко витягується у зрості. Кістки ростуть, м’язи слабші і не встигають за кістками, тому саме в цей момент починаються деякі відхилення. Але якщо в моральному аспекті в сім’ї є необхідна підтримка, ці відхилення не перетворюються у девіації. Статура залишається стабільною, зміцнюється і людина вже зможе брати на себе відповідальність самостійно. Якщо моральне і психічне навантаження на людину в підлітковому віці є досить великим, вона може не впоратись, і тоді ці відхилення почнуть набирати певну динаміку і будуть посилюватись у подальшому житті. Тут треба стежити і за фізичним станом організму, і за моральною підтримкою. Це саме той момент, коли дані аспекти поєднуються, і поєднуються вони на хребетному стовпі.

Ведучий: Якщо це підтримка, то в чому вона має полягати?

Максим Колесніченко: Підтримка і вимоги до дитини повинні бути гармонійними. З одного боку, дитина повинна усвідомлювати, що їй колись доведеться жити самостійно, а з другого боку, батьки повинні надавати їй ту допомогу, яка призведе до того, що дитина зможе самостійно щось виконувати. Надмірна опіка над дитиною призводитиме до того,

що її хребет буде слабким і вона буде весь час на когось чи на щось спиратися. Це нестійкість, яка може призводити до сколіозних явищ, тобто до відхилень хребта вперед чи назад. З іншого боку, надмірна відповідальність, скоріше за все, призводитиме до кіфосколіозних явищ, тобто до його відхилень праворуч або ліворуч. Якщо ж має місце і те, і інше, хребет буде ушкоджено в різних напрямках.

Ведучий: Коли це все відбувається?

Максим Колесніченко: Це починається з того віку, коли дитині вперше кажуть: «Ти змушений!», «Ти зобов’язаний!», «Ти це маєш робити сам!». А проявляються ці відхилення у підлітковому віці, коли кістки різко виростають.

Ведуча: Остеохондроз – дуже поширена тема на сьогодні. За яких сімейних обставин відбуваються порушення в шийному, грудному та поперековому відділах опорно-рухового апарату?

Максим Колесніченко: Я б починав з поперекового відділу. В контексті терапії роду підтримка з боку батьків розглядається як підтримка з боку материнського та батьківського начал – жіночої і чоловічої ліній спадковості. Поперековий відділ – це більше материнська, жіноча частина. Якщо мати дуже опікує власну дитину, то поперековий відділ може бути крихкий, слабкий і не триматиме на собі весь хребетний стовп. У такому випадку можуть бути або ущемлення міжхребцевих дисків, або вони увесь час можуть змінювати своє природнє положення. Це буде впливати на нервову систему і всі кінцівки, перш за все, реагуватимуть ноги – вони можуть німіти або відчувати поколювання.

Ведуча: Що означає «надмірна опіка»? Де межа між нормальною опікою і надмірною?

Максим Колесніченко: Надмірна опіка – це коли хтось із батьків допомагає дитині робити те, що вона вже може робити самотужки. А роблять вони це найчастіше тому, що мають власні переживання, дитячі травми або приклад батьків у своїй родині. Маючи переживання з минулого, вони намагаються так дбати про дитину, щоб вона не брала зайвого разу щось до рук чи не бралася за щось відповідальне аби не зашкодити своєму здоров’ю.

Ведуча: Наприклад, дитина впала і може піднятися самотужки. Чи треба бігти і піднімати її, жаліти одразу, чи не зважати і дати можливість піднятися їй самій?

Максим Колесніченко: Кожна мати, кожен батько, кожна бабуся самі відповідають на це питання. Якщо мати дуже тривожна і дуже хвилюється за дитину, їй природно буде бігти.

Ведучий: І це вже буде гіперопіка?

Максим Колесніченко: Це поки що опіка. Але якщо дитина під час такого падіння (а діти дуже швидко це «схоплюють») зауважує, що до неї є більше уваги, більш дбайливе ставлення, то вона перестає напружуватися, щоб утриматися на ногах. Вона знає, що хтось прийде і допоможе.

Ведучий: З одного боку, Ви кажете, що це абсолютно нормально, коли мама підходить і піднімає дитину, а з іншого, що треба дати їй можливість піднятися самостійно. Як правильно?

Максим Колесніченко: Турбота має бути розумною, а у розумної турботи є певна межа. Дитина має знати, що їй допоможуть лише тоді, коли вона сама не зможе цього зробити.

Ведуча: Чому страждає грудний відділ хребта?

Максим Колесніченко: Грудний відділ – це та частина хребетного стовпа, яка відповідає за прийняття вольових рішень (якщо треба перетерпіти, перечекати, коли чогось хочеться). Вона пов’язана більше з батьківською частиною спадку.

Ведуча: Які причини виникнення патологій у шийному відділі хребта?

Максим Колесніченко: Шийний відділ як верхня частина хребетного стовпа – це вже власна відповідальність людини за те, куди вона дивиться, на чому зосереджує свою увагу і про що вона думає. Якщо поперековий відділ здоровий, якщо грудний відділ здоровий і міцний, то шия найчастіше буде такою самою – здоровою, міцною і гнучкою на всі боки. Якщо ж є відхилення у поперековому відділі, найчастіше можливі відхилення і в інших.

top

Повну версію програми «Алло, лікарю!» дивіться на відео: