”Психологические причины заболевания почек”

Ведуча – ведуча програми «Алло, лікарю!» Світлана Умінська.

Ведучий – ведучий програми «Алло, лікарю!» Євген Шевчук.

Максим Колесніченко – гість програми «Алло, лікарю!», філософ, психолог-консультант, інструктор цигун, голова правління Інституту саморозвитку людини «САМРІТІ», автор Програми терапії роду.

Марина Тішкова – гість програми «Алло, лікарю!», пацієнтка Максима Колесніченко.

Ведуча: Пане Максиме, я думаю, що все, що з нами в житті відбувається, маючи на увазі всі наші хвороби, патологічні стани, негативні симптоми, все це – реакція на щось. Зважаючи на психологічні реакції, чому виникають захворювання нирок? Це реакція на якісь наші негативні почуття?

Максим Колесніченко: Перш за все, нирки відповідають за вивільнення організму та його систем від певних токсинів, від тих шлаків, що вже відпрацьовані і повинні вийти за межі тіла. Будь-яке порушення цих функцій є наслідком або стресу, або нерозуміння людиною, скажімо, зовнішнього оточення чи вимог до себе, або навіть неспроможності впоратися з тими зовнішніми вимогами, на які організм реагує саме таким чином.

Ведуча: Максиме Валентиновичу, про які почуття ми говоримо – і про позитивні, і про негативні?

Максим Колесніченко: Ми маємо на увазі дуже широку гаму почуттів, у реалізації яких одна з функцій належить саме ниркам. Це дуже просто показати на такому прикладі як, скажімо, бажання молодої дівчини створити сім’ю, щоб народити дитину. Якщо вона обирає собі хлопця, з яким планує створити сім’ю, то вся її система працює на реалізацію цього плану, на втілення йогоу життя. І раптом вона отримує заборону, наприклад, від батьків, які вважають, що їй ще рано, що вона ще не достатньо міцно «стоїть на ногах», має певні недоліки. Батьки пропонують спочатку зайнятися цим, а потім уже планувати сім’ю. Усі системи, які вже почали працювати на створення майбутніх міцних стосунків, призупиняються. Стримані почуття тепла, любові, турботи про близьку людину, які не знайшли собі прояву, підсилюють деструктивний стан цієї дівчини. Весь її організм у втіленні цього наміру чи сценарію життя призупиняється, і саме в цьому є небезпека.

Ведучий: Максиме Валентиновичу, а якщо ми припустимо, що батьки – праві? Адже Ви зараз розкрили той сценарій, коли будь-який конфлікт, будь-яке нерозуміння батьками своїх дітей призводить до захворювання. А якщо вони праві і на підставі свого досвіду та багажу знань вони спасають цю молоду дівчину від різних негараздів, які можуть бути?

Максим Колесніченко: Так, батьки, безумовно, можуть мати рацію і в їхніх намірах призупинити активність якихось дій є великий сенс чи навіть мудрість. Мова іде лише про те, яким чином батьки будуть пояснювати це власній дитині, і якими будуть наслідки цієї заборони, яка, безумовно, має мудрі підстави. Якщо батьки зможуть пояснити дитині, що зараз не зовсім час для цього, так, щоб це не було образливо для неї, тоді почуттів пригнічення і дистанціювання може не виникати.

Ведуча: А скільки часу треба в собі накопичувати негативні душевні відчуття, душевний біль, розчарування, ненависть, гнів, щоби це спричинило до фізіологічних порушень з боку нирок? Чи достатньо однієї ситуації, щоби спровокувати такий стан?

Максим Колесніченко: Насправді, ключова подія завжди одна. Вона є першою, а все, що відбувається потім, відбувається за певною звичкою. Організм реагує подібно до того, як це було раніше, і звичка закріплюється на неусвідомленому рівні, незалежно від того, як людина до цього ставиться і чи відстежує цю послідовність.

Ведуча: Зараз у студії присутня пацієнтка Максима Колесніченко. Пані Марино, Ви також мали хворобу, яку ми сьогодні обговорюємо, – хворобу нирок. Я прошу Вас розказати свою історію, адже за допомогою таких людей, як Ви, ми опосередковано допомагаємо нашим глядачам. З чого усе почалося і як Ви дізналися, що Ваша хвороба має не фізіологічну, а психосоматичну природу?

Марина Тішкова: Почну з того, що прийшла я у Програму терапії роду не через те, що мене хвилювали нирки, а задля того, щоби вирішити деякі сімейні проблеми у відносинах з чоловіком і дитиною. Я знала, що в мене є така проблема, але, знаєте як, поки ми молоді, ми на це не зважаємо. А в процесі роботи, коли ми зачепили мої відносини з батьками, ця проблема знову дала про себе знати.

Ведуча: А які конкретно у Вас були проблеми в сім’ї, які конфлікти?

Марина Тішкова: У мене були дуже складні відносини з татом, бо я його завжди дуже боялася. Це така людина дуже тверда і дуже наполеглива. Тато у нас, мабуть, хотів сина, ростив нас як хлопчиків, то, звичайно, були образи. Коли я виросла, то зрозуміла, що дуже сильно ображаюся на тата.

Ведучий: Пані Марино, Ви сказали, що у Вас були негативні емоції до одного з найближчих людей, до батька. На початку нашої передачі ми говорили про те, що проблема не в тому, є емоції чи немає, а проблема у тому, що ці емоції знаходяться всередині і не мають свого відображення в навколишньому середовищі. У Вас були якісь відкриті суперечки зі своїм батьком, те, що ми називаємо «з’ясуванням стосунків»? З Вашої сторони були проявлені емоції?

Марина Тішкова: Дякую за запитання. Якраз не було цього виходу в дитинстві. Всі образи, про які я не могла сказати своєму батькові, осідали якраз на нирках. Я це зрозуміла, коли працювала у Програмі. Знаєте, як раніше було – хіба могла дитина підняти голос і сказати щось супроти батька? Звичайно, ні, тим паче коли батько – поважна людина. То, звичайно, мовчали, звичайно, нічого не висловлювали.

Ведучий: А вже у більш зрілому віці?

Марина Тішкова: Ні, навіть коли вже була дорослою. Коли я зрозуміла свої проблеми і їх психосоматичну природу, то почала

працювати над собою, щоб, перш за все, зрозуміти свого батька і вибачити його.

Ведуча: Ми часто говоримо з паном Максимом про те, що сімейні сценарії життя весь час повторюються. Ті негативні емоції, які Ви проживали із батьком, вони якось вилилися у Ваші стосунки з чоловіком, з дитиною?

Марина Тішкова: Так, вони виливалися у стосунках з моїм чоловіком, і саме з цього приводу я прийшла у Терапію. Мій чоловік теж проходив Програму терапії роду, це було для нас дуже важливо. Ми дуже намагалися скріпити нашу сім’ю, але інколи були такі скандали, що ми навіть самі не розуміли, з чого вони виходять.

Ведучий: Максиме Валентиновичу, пані Марина говорить про те, що ніхто в сім’ї не був домінуючим. Ми ж не можемо говорити, що тут відбулося повторення сценарію, який був у дитинстві пані Марини, коли батько був домінуючим і пригнічував «усіх і вся»?

Максим Колесніченко: Ця травматична ситуація розтяглася між двома поколіннями. Батьки пригнічують дитину, яка не може їм відповісти і накопичує цей вантаж. А проявляє вона ці емоції неадекватно у зовнішньому відношенні тоді, коли з’являється власна сім’я і чоловік виступає у ролі переносної батьківської фігури.

Ведучий: Тобто пані Марина побачила той «предмет», якого вона не боїться – свого чоловіка – і намагалася ті емоції, які накопичувалися з дитинства, виплеснути у себе в сім’ї? І навіть несвідомо?

Максим Колесніченко: Це відбувається саме безсвідомо. У сім’ї, коли люди люблять одне одного, вони проявляють тепло. І коли це тепло потрапляє в душу травмованої людини, воно починає щось робити з травмами, які підіймаються і проявляються саме в такому середовищі, в такому полі.

Ведуча: Пані Марино, Ви брали участь у Програмі терапії роду. Як швидко Ви відчули у своїй родині, що наче і сонечко сходить, і налагоджується якось, і теплішими стали стосунки між Вами та чоловіком?

Марина Тішкова: Мабуть, це почало відчуватись одразу. Звичайно, не сталося так, що ми одразу стали усміхнені і розуміли один одного з півслова. Але найголовніше, мабуть, це те, що ми почали прислухатись, із розумінням ставитись одне до одного, і коли комусь було некомфортно і ми відчували, що щось не так всередині, в душі, не зрозуміло, чому щось не подобається, то ми про це казали і друга половинка сприймала ці слова. Ми намагалися зрозуміти, що не так, почали частіше розмовляти і разом знаходити проблему.

Ведучий: Марино Юріївно, наскільки для Вас було важливим бути на лікуванні та консультаціях разом із чоловіком?

Марина Тішкова: Знаєте, я думаю, що це дуже важливо, бо ті речі, які проговорюються на Терапії, дуже складно донести людині, яка в цьому не перебуває.

Ведучий: Тобто якби чоловіка не було, то ефективність дорівнювала би нулю?

Марина Тішкова: Ні, вона б не дорівнювала нулю! Але, думаю, що мені б знадобилося більше часу, щоби самій стати сильнішою і донести йому свої думки, свої почуття. Вдвох, усе ж таки, краще.

Ведуча: Пане Максиме, як часто у Вашій практиці трапляються такі моделі сімейної поведінки, коли батьки ось так ставляться до своїх дітей і це все потім виливається в такі проблеми у їхньому дорослому житті? Адже, мені здається, що сьогодні, в принципі, є багато батьків, які думають: «Та я краще за усіх психологів знаю, що потрібно моїй дитині».

Максим Колесніченко: Ви знаєте, у нас така специфіка, що всі люди, які до нас звертаються чи проходять Програму, саме з цим і стикаються.

Ведучий: Усе ж таки, до теми нашої передачі, ми говоримо про захворювання нирок. Ви розповіли про те, як проявлялися у Вашому житті складні відносини в сім’ї, які тягнулися з дитинства. Це ж не тільки психологічні проблеми, були ж і фізіологічні проблеми. Вони зараз є?

Марина Тішкова: Зараз якраз їх немає, і я вважаю, що це дуже-дуже гарний результат. Коли почалися проблеми і я відчула їх на собі фізично, звичайно, я робила УЗД, була у лікаря, проблему побачили і призначили пігулки і трави, все це було. Я їх прийняла і забула, до лікаря не пішла. А потім вже у процесі роботи я відчувала на собі фізично, як виходив той же пісочок.

Ведучий: Максиме Валентиновичу, насправді пані Марина прийшла до Вас не із захворюванням нирок і її одужання – це такий побічний позитивний ефект? Тому що зараз я бачу щасливу жінку, у якої, в принципі, не може бути проблем з нирками. І не тому, що вона лікувала цю проблему, а тому що в неї усе добре в сім’ї.

Максим Колесніченко: Можу погодитися, тому що Програма терапії роду має за предмет цілий перелік сімейних стосунків і негараздів, які виникають у цьому плані. Налаштування ж конструктивного клімату в родині – це першочергова і неодмінна умова того, що буде налагоджуватися робота і нирок, і печінки, і серця, і легень, і всіх інших систем. Тому я можу погодитися, що, в цьому аспекті, здорові нирки – це побічний одночасний ефект, який має місце під час терапії.

Ведуча: Які поради Ви можете дати нашим глядачам, які мають проблеми з нирками? Як їм, власне, зрозуміти, викликані вони фізіологічними чи психосоматичними причинами? Чи їм іти до сімейного лікаря, до терапевта, чи їм звертатися до психотерапії, до Програми терапії роду?

Максим Колесніченко: Ви знаєте, я думаю, що всі проблеми, пов’язані з нирками, з внутрішніми органами, якщо говорити більш широко (за умови, що не було вроджених недоліків чи відхилень), значною мірою зумовлені психосоматичними факторами. Тому, якщо хвороба проявилась уже на фізичному рівні, звичайно, її варто відстежувати і на фізичному, і на психоемоційному рівні, але починати слід з відстеження психосоматичного зв’язку.

top

Повну версію програми «Алло, лікарю!» дивіться на відео: