”Психологический климат семьи и женское здоровье. Помощь женщине в преодолении бесплодия, спонтанного аборта”

Ведуча – ведуча програми «Алло, лікарю!» Світлана Умінська.

Ведучий – ведучий програми «Алло, лікарю!» Євген Шевчук.

Максим Колесніченко – гість програми «Алло, лікарю!», філософ, психолог-консультант, інструктор цигун, голова правління Інституту саморозвитку людини «САМРІТІ», автор Програми терапії роду.

Ведуча: Пане Максиме, сьогодні ми будемо говорити про те, як психологічний клімат у родині впливає на жіноче здоров’я. Але, в принципі, хочеться зрозуміти, що таке ідеальний психологічний клімат у родині. Є такий критерій?

Максим Колесніченко: Ви знаєте, мабуть, є. Перш за все, треба говорити про стан комфорту тієї жінки, про яку ми ведемо мову. Якщо їй комфортно, якщо вона отримує все, що їй необхідно, якщо в неї є багато уваги, опіки, турботи і якщо вона переважно не хвилюється про те, чим їй годувати дитину, як вона виховуватиме дитину далі, що буде з нею завтра. Якщо у її житті не буде цих перешкод, які впливатимуть на її загальний стан, що, врешті, відобразиться на її психологічному тонусі, то це буде той сприятливий для жінки клімат, про який ми говоримо.

Ведучий: Максиме Валентиновичу, з одного боку, абсолютно з Вами погоджуюсь, що це, напевне, той ідеал, до якого необхідно прагнути. Але, з іншого боку, чи необхідно до нього прагнути, адже, я думаю, таких «тепличних умов», як Ви описали, в принципі не буває. А якщо ми уявимо, що таке існує, то чи завжди це добре для жінки?

Максим Колесніченко: Ви знаєте, я не думаю, що коли ми говоримо про жінку, особливо про вагітну жінку, можна хвилюватися про те, що її умови будуть занадто сприятливими. Якщо ж ми говоримо просто про жінку, то ми зважаємо на те, що вона має свої власні жіночі обов’язки, про які на самому початку створення сім’ї вони з чоловіком домовляються, розподіляючи сфери відповідальності. Але, все одно, я вважаю, що для жінки не може бути занадто багато тепла чи занадто багато уваги.

Ведуча: Кажуть, ідеальний психологічний клімат у родині – це коли ти поруч зі своїм чоловіком або дружиною почуваєшся так само комфортно, як насамоті. Чи треба в присутності коханої людини «тримати себев руках», чи треба поводитись так, нібито ти наодинці з собою?

Максим Колесніченко: Звичайно, що в присутності іншої половини жінка може почувати себе так само, як і наодинці. Якщо вона вільна – це, звичайно, чудово. Хоча я знаю, що, все таки, коли наодинці, ми більш вільні, ніж коли ми з кимось.

Ведучий: Це, знову ж таки, ідеал, до якого необхідно прагнути у стосунках?

Максим Колесніченко: Якщо він є комфортним, то чому б ні?

Ведуча: А чи не є цей власний ідеал нецікавим? Коли є постійна стабільність, зникає мотивація щось творити, зникають емоції.

Ведучий: Ми всі хочемо емоцій у сім’ї, емоцій у стосунках. А для того, щоб розуміти, що таке позитивні емоції, мають бути і негативні емоції! Знаєте, якщо ми для порівняння візьмемо електрокардіограму, то ізолінія або пряма лінія – це смерть, зупинка серця.

Максим Колесніченко: Стосовно емоцій я можу бути впевнений, що вони будуть у житті кожної людини, незалежно від того, в якому вона оточенні. Єдине, про що тут може йти мова, це те, чи не руйнуватимуть вони людину. Якщо середовище є сприятливим, тоді емоції не будуть руйнувати жінку. Якщо ж вона повинна закривати самотужки якісь дуже важливі зони свого життя і забезпечення власної сім’ї і власної дитини, то, ви знаєте, тоді вже буде їй не до яскравих емоцій, «не до жиру, бути б живим». Будь-що стабільності не буде, тому що життя кожного дня надаватиме якісь нові сюрпризи. Мова йде лише про той внутрішній еталонний стан, коли, не зважаючи на те, що відбувається назовні, жінка знає, що в неї є до кого звернутися і завжди є кому їй допомогти.

Ведучий: Максиме Валентиновичу, коли я говорив про емоції, думаю, Світлана погодиться, я говорив про міжособистісні емоції. Не ті емоції, які виникають тоді, коли жінці доводиться ставати чоловіком і вирішувати якісь життєві проблеми. А ми говоримо про відносини між чоловіком та жінкою, коли їм цікаво одне з одним, саме ці емоції я мав на увазі.

Ведуча: Так, щоб людям було цікаво, щоби щодня переживати якісь нові і нові емоції. Ніхто не каже, що буря має бути постійною, але, все ж таки, хочеться і бурю, і спокій, і бурю, і спокій…

Максим Колесніченко: Знаєте, ці емоції будуть завжди, у будь-якому оточенні, за будь-яких умов зовнішнього середовища. Але коли людина знає, що вона любить і що вона є любима і кохана, то зовнішній прояв її сьогоднішнього емоційного стану, настрою не буде впливати на той внутрішній спокій, таке, знаєте, базове відчуття захищеності, яке формується у таких родинах.

Ведуча: Усе ж таки, хочеться зрозуміти, як саме негативний психологічний клімат впливає на здоров’я жінки?

Максим Колесніченко: Перш за все, треба згадати, що те, в чому живе будь-яка жінка, – це те, що відбувається з її нервовою системою, з її емоційною сферою. Тому якщо зовнішнє оточення є руйнівним для неї, це безпосередньо, відразу ж відзначається на її фізичному, емоційному, душевному стані. Якщо ж вона стикається з тими питаннями, з якими самотужки не може впоратися, такий стан і таке оточення руйнує її, і чим далі, тим більше і глибше. І складність полягає у тому, що коли задіюються внутрішні ресурси, психічний ресурс, жінка не завжди відчуває, що вона починає себе руйнувати і що цей ресурс зменшується. Зрештою одного разу, раптово і несподівано щось ніби

обривається. І тоді, в залежності від того, який ресурс зазнав такої поразки, вона або втрачає бажання щось робити, або відчуває, що в неї немає сил на підтримання тих самих яскравих чи не дуже яскравих емоцій, або відчуває навіть небажання народжувати дитину і продовжувати спадковість у власній сім’ї.

Ведучий: Максиме Валентиновичу, мені б хотілося поговорити, буквально декілька слів, про тих дівчаток, які виховуються в неблагополучних сім’ях. Наскільки це негативно впливає на виконання, гадаю, основної місії жінки – репродуктивної, дітородної функції? Чи зустрічали Ви у своїй практиці, що саме у дівчат із неблагополучних сімей частіше виникають гінекологічні захворювання?

Максим Колесніченко: Я можу з упевненістю сказати, що це не лише за власним досвідом, це взагалі широка практика. І саме такі жінки звертаються до терапевтів, лікарів, психологів, консультантів тощо. Тому що вони вже на собі відчули цей вплив зовнішнього деструктивного фактору і тепер намагаються зосередитися на власних зусиллях у своєму житті. Якщо говорити про чинники, які руйнують життя молодих дівчат, що з кожним днем стають дорослішими, то це, перш за все, стосунки з батьками. Якщо батьки звертають увагу на дівчину, як на особистість, якщо вони поважають її власні почуття, думки, бажання, зважаючи на те, що є певні вікові відхилення (скажімо, у підлітковому віці ми схильні до нігілістичних проявів, до заперечень), якщо вони розуміють, що це мине, і продовжують її підтримувати, то одного разу ця підтримка відобразиться конструктивно і дитина перестане руйнувати все навколо себе. Вона повинна пройти цей етап, тому що саме в цей період відбувається остаточне становлення її як особистості, формування її характеру, поглядів.

Ведуча: До речі, у цій студії ми дуже часто з Вами говорили про негенетичну спадковість, завдяки якій сценарії життя щоразу повторюються. Хотілось би детальніше про це дізнатися.

Shema 1Максим Колесніченко: У центрі цієї схеми зображено жінку, навколо якої є, скажімо так, зона її близького оточення, з якого формується її сьогоднішній та майбутній стан, як фізичний, так і психічний. Зверху (це ми можемо уявити собі як те, що стоїть за її спиною) – це рід у широкому сенсі: тут і бабусі, і прабабусі, і багато інших людей, які народжувалися раніше. Зліва і справа – це батько і мати, які безпосередньо формують цю дитину, виховують її і передають їй той спадок, який раніше був переданий їм. Попереду цієї жінки зображене коло, в якому знаходяться її діти, тобто майбутнє покоління. Якщо контакт з кимось із родичів є зруйнованим, у цієї жінки можуть формуватися зони ризику, зони дискомфорту. На цьому малюнку, наприклад, усі родичі дистанційовані, вони далеко, і жінці, для того щоб увійти в контакт з кимось із попередніх поколінь, треба докласти певних зусиль. І не важко здогадатися, що як воно було раніше, так воно буде і в майбутньому. Оце і є той самий план сценарію життя, так званих сімейних програм, які формуються навіть на позавербальному рівні. Коли така дівчина виростає, стає жінкою, вона переносить ті самі стереотипи, які були у батьківській родині, у власну, і так само чи близько до того, як це було з нею, виховує власних дітей.

Ведуча: І ті ж проблеми зі здоров’ям у неї так само повторюються, як і у її мами?

Максим Колесніченко: Звичайно. Тут є певна закономірність і зв’язок: якщо хтось із батьків чимось хворів, то в сім’ї формується звичка і стереотип підтримки цієї хвороби. Скажімо, люди періодично займаються профілактикою легеневих або серцевих захворювань. Ніхто із сьогоднішнього покоління не хворіє, але краплі від серця або ще від чогось завжди стоять поруч, на всякий випадок. Оце – один з елементів того, як те, що було раніше, передається в майбутнє.

Ведучий: Максиме Валентиновичу, я хотів би повернутися ще до тих молодих дівчат, котрі стають жінками. З Вашої практики наскільки частіше виникають гінекологічні захворювання у тих дівчат, які виросли у неповноцінній  сім’ї, коли присутній лише один із батьків – або тато, або мама? Це перше питання. І друге питання, наскільки важлива у вихованні і здоров’ї дівчинки роль батька?

Максим Колесніченко: Дякую, дуже глибокі питання. Якщо коротко, то я знаю і можу спиратись не лише на власний досвід, а і на досвід багатьох моїх колег, які також займаються цими питаннями, що у сім’ях, в яких не вистачає батьківської уваги, турботи, хоча би навіть присутності, бажано конструктивної присутності, дівчина зростає, не розуміючи своєї ролі як жінки у майбутньому. Вона може усвідомлювати себе як дівчина, донька, яка чогось потребує. Потім донька виростає і вона не знає, як їй будувати стосунки з чоловіками, їй дуже важко зустріти ту людину, в якій вона буде впевнена. Звичайно, вони також створюють сім’ї, я лише кажу, що таким жінкам, таким дівчатам набагато важче знайти собі ту пару, яка буде про них піклуватися. Тому що найчастіше за сценарієм сім’ї чоловік, чи перший чоловік, чи перше кохання, чи хлопець, дуже схожий на батька, навіть якщо це не усвідомлюється. І якщо батько був тираном, перший чоловік також може з часом проявляти ці властивості, якщо батько був залежний від алкоголю, дуже велика вірогідність того, що перший чоловік також буде залежним або сформує цю залежність у процесі подальшого життя.

top

Повну версію програми «Алло, лікарю!» дивіться на відео: