”Психотерапевтическая коррекция инфекционных болезней: простуда, ангина, герпес, туберкулез”

Ведуча – ведуча програми «Алло, лікарю!» Світлана Умінська.

Ведучий – ведучий програми «Алло, лікарю!» Євген Шевчук.

Максим Колесніченко – гість програми «Алло, лікарю!», філософ, психолог-консультант, інструктор цигун, голова правління Інституту саморозвитку людини «САМРІТІ», автор Програми терапії роду.

Анастасія Іщенко – гість програми «Алло, лікарю!», пацієнтка Максима Колесніченко.

Леся Шавловська – гість програми «Алло, лікарю!», пацієнтка Максима Колесніченко.

Ведуча: Пане Максиме, часто ми говоримо про те, що різні захворювання мають фізіологічну природу і психосоматичну. В сезон інфекційних захворювань як розрізнити людині, чому вона чхає, чому в неї нежить, чому в неї кашель? Це фізіологічні процеси, бо інфекція потрапила, чи, все ж таки, це психосоматичні порушення?

Максим Колесніченко: Ви знаєте, важко визначити першопричину, але розглядати треба як фізичний аспект, так і психоемоційний, і звертати увагу на зміну власного стану вже тоді, коли починаються перші прохолодні дні чи ночі і людина відчуває, що вона якось підмерзає у порівнянні зі вчорашнім днем. Зміна температурного режиму в даному випадку пов’язана з внутрішнім станом одинокості, покинутості, якоїсь ізоляції від оточення. Це пояснюється тим, що коли на вулиці стає холодніше, людина намагається навіть емоційно, психологічно зберегти тепло, вона вже не така відкрита до спілкування, до оточення. Це і є той момент переходу, який дуже важливо відстежити.

Ведучий: Коли ми говоримо про інфекційні хвороби, є чітке розуміння того, що є інфекційний агент, збудник, який призводить до тієї чи іншої патології. Коли я готувався до передачі, для мене було незрозуміло, до чого тут психосоматика?

Максим Колесніченко: Це все пов’язане безпосередньо. Спочатку відбувається зміна емоційного стану, і тільки після цього інфекція має можливість потрапити всередину системи організму. Як це можна відстежити: по-перше, відбувається зниження емоційного тонусу – людина впадає у депресивний стан, від чого серце, як фізичний орган, стає не таким активним. Активність серця зменшується, воно не так уже зігріває організм і людині треба більше зовнішнього тепла. Якщо вона отримує його, то якось може себе втримати у стані балансу, якщо ж немає такої можливості, депресивний стан може поглиблюватись і тоді серце вже не виконує власних функцій стосовно зігрівання організму. Саме на межі дії усіх систем нашого організму і виникають порушення, що, зокрема, проявляються в захворюваннях верхніх дихальних шляхів.

Ведуча: Виходячи з Вашої практики, чи є якась група ризику, більш вразлива до розвитку інфекційних захворювань, причиною яких є саме психосоматика? Можливо, це люди якоїсь певної професії, вікової категорії, душевного характеру?

Максим Колесніченко: Я би їх виокремив не за професійною приналежністю, а скоріше за типом реакції на відсутність чи наявність емоційного тепла в оточенні. Це люди, що схильні у певні перехідні моменти відчувати покинутість чи ізоляцію від зовнішнього оточення. Коли дитина виростає із усвідомленням того, що батьки її люблять, турбуються про неї, вона прирівнює це, на підсвідомому рівні, до зовнішнього тепла, скажімо, до сонячного тепла, до енергії сонця. Коли сонце стає менш активним, це для людини, на підсвідомому рівні, є еквівалентом того, що батьки чи відвернулися від неї, чи забули про неї, чи відправили на якийсь час жити з бабусею і дідусем, тобто відіслали від себе, із власної домівки. У житті протягом років ці стани запаралелюються і сприймаються організмом як єдине ціле, тому коли сонце зменшує свою активність, людині це нагадує про те, що колись для неї було травматичним.

Ведуча: У нашій студії сьогодні присутні пацієнтки Максима Валентиновича. Анастасіє Юріївно, Лесе Іванівно, дякуємо, що завітали до нас. Пані Анастасіє, розкажіть будь ласка про свою проблему, з чого все почалося? Знаю, що у Вас була закрита форма туберкульозу, із допомогою Програми терапії роду Ви змогли позбутися цієї хвороби. Як Ви зрозуміли, що треба звертатися саме до психотерапевта?

Анастасія Іщенко: Я не можу сказати, що коли дізналася про свою проблему, то думала про те, що мені потрібно звертатися до психотерапевта. Я розуміла, що моя проблема має психологічний характер, але перше лікування було медикаментозним. Воно тривало близько 3-4 років: перший курс – 3 місяці антибіотиків, а потім – два рази на рік також досить тривалі курси антибіотиків.

Ведучий: Тобто спочатку було класичне лікування?

Анастасія Іщенко: Так, але з часом страх, що я знову захворію, залишився. Тоді я вирішила, що потрібно в цьому розібратися і спробувала зрозуміти, в чому проблема.

Ведучий: А якщо говорити про загальний стан Вашого здоров’я після пройденого антибактеріального лікування, наскільки воно було ефективним для Вас?

Анастасія Іщенко: Я можу сказати, що воно було достатньо ефективним, тому що хвороба не прогресувала, однак вона і не була закрита на сто відсотків. Тобто вірогідність того, що може піти загострення, залишалася. Пацієнти, які лікуються від туберкульозу, щороку роблять знімок легень, щоби розуміти, чи зупинилася хвороба, чи прогресує і яка динаміка. Саме завдяки Терапії роду цю хворобу вдалося зупинити на всі сто відсотків.

Обстеження, яке проводилося до Терапії роду, показало наявність у мене туберкулеми – це коли утворюється кальцинат, який закриває туберкульоз, однак при цьому він може розкритися, якщо людина перехворіє запаленням легень або буде якась серйозна проблема з легенями. Після Терапії роду я зробила обстеження і лікарі мені сказали, що про хворобу можна забути, тому що кальцинат утворився такого розміру, що він вже як камінець у легенях.

Ведуча: Максим Валентинович розповідає, що причина захворювань – це конфлікт, можливо, між батьками і дитиною, між дружиною і чоловіком, або в людини є внутрішній якийсь конфлікт. Ви розібралися, якою була причина виникнення туберкульозу? Ви закрили цю причину?

Анастасія Іщенко: Я думаю, так. Для мене основною причиною були проблеми з батьками – багато різних проблем, які супроводжувалися відсутністю бажання жити. Тому виникла така проблема, яка відповідала моєму наміру.

Ведучий: Дякуємо. Лесе Іванівно, розкажіть будь ласка свою історію.

Леся Шавловська: Я дуже часто хворіла застудними захворюваннями і багато робила для того, щоб не хворіти. Врешті решт я усвідомила, що просто користуюся цим способом, щоб привернути до себе увагу. Спочатку батьків, потім перенесла це в свою сім’ю, хотіла, щоби чоловік про мене турбувався, гарно до мене ставився, адже якщо я здорова, тоді до мене ставлення більш тверде.

Ведуча: Вам бракувало уваги, на скільки я зрозуміла?

Леся Шавловська: У дитинстві я боялася не відповідно себе вести, боялася, що батько буде мною незадоволений, якщо я не відповідатиму його вимогам. Коли ж я хворіла, надімною починали труситися. Я зрозуміла, що використовую тіло і здоров’я зовсім не для того, щоб жити, а для того, щоб вирішити ті питання, які можна вирішити просто спілкуванням, довірою, відкритістю. Після Терапії роду я вже мала сили, перш за все, зізнатися собі у тому, що доросла, розумна жінка і раптом таке робить.

Ведуча: Перший крок до одужання – це зізнатися собі, що є якісь проблеми?

Леся Шавловська: Так, зізнатися собі, усвідомити, що вони наявні десь там у підсвідомості. Потім, коли я це усвідомила, я почала намагатися, насмілюватися спілкуватися, вирішувати питання безпосередньо, а не за рахунок свого життя і здоров’я.

Ведуча: Пане Максиме, скажіть будь ласка, скільки потрібно було часу для того, щоб реабілітувати наших чарівних жінок?

Максим Колесніченко: Терапія роду має свою динаміку і має свій стратегічний напрямок, вона просто реалізується, втілюється за своїм планом у той час, який для цього виділено. А в процесі цієї реалізації у різних людей спочатку зникають одні хвороби, одні симптоми, потім інші, у когось це раніше відбувається, у когось – пізніше.Це паралельний процес, який відбувається у контексті розгортання самої Програми.

Ведучий: Анастасіє, у чому для Вас полягало лікування в Програмі терапії роду?

Анастасія Іщенко: Для мене, якщо брати саме цю проблему, найголовніше полягало у тому, щоби зрозуміти, що викликало в мені цю хворобу. Коли я наблизилася до цього і зрозуміла проблему, я вже почала над нею працювати.

Ведучий: Самостійно Ви не могли цього зробити, без Максима Валентиновича?

Анастасія Іщенко: Ні, звичайно, тому що Терапія роду – це програма, яка допомагає людині зрозуміти, що з нею відбувається, допомагає вийти на новий рівень усвідомлення. Сама людина не може цього зробити. За допомогою Терапії роду знімається багато пластів, людина ніби рухається з глибини, піднімається вище, вище і коли досягає поверхні – вона розуміє, у чому проблема.

Ведучий: Скільки Вам знадобилося на це часу? Тиждень, два, місяць, пів року, рік?

Ведуча: Ваша терапія роду, скільки вона тривала?

Анастасія Іщенко: Більше, ніж сам курс. З проблемою туберкульозу я працювала майже два роки.

Ведуча: Лесе Іванівно, скільки у Вашому випадку тривала Терапія роду?

Леся Шавловська: Перший раз я зустрілась із Терапією роду чотири роки тому. Звільнення від сезонних інфекційних захворювань – це один із невеликих наслідків моєї роботи в Терапії роду. Я звільнилася ще від багатьох більш могутніх проблем, тому що я хворіла, хворіла і дійшла до бронхітів, до астматичного компоненту. Тому простудні захворювання – це як бонус.

Ведучий: Максиме Валентиновичу, іншими словами, Терапія роду – це певний спосіб життя? Коли пацієнт стикається з Терапією роду, він вже не уявляє без неї свого життя?

Максим Колесніченко: Ні. Люди приходять у Терапію роду, коли забажають, і йдуть тоді, коли вважатимуть за потрібне. Вони можуть повертатися до якихось програм чи жити абсолютно самостійним життям. У Терапії ми говоримо про ті цінності, які зміцнюються у власному житті, які вдосконалюються у родинному, сімейному житті, і над якими кожна людина може працювати як самостійно, так і в групі Терапії роду чи десь із своїм близьким оточенням.

top

Повну версію програми «Алло, лікарю!» дивіться на відео: