”Психологическая составляющая головной боли: множество причин с похожими проявлениями”

Ведуча – ведуча програми «Алло, лікарю!» Світлана Умінська.

Ведучий – ведучий програми «Алло, лікарю!» Євген Шевчук.

Максим Колесніченко – гість програми «Алло, лікарю!», філософ, психолог-консультант, інструктор цигун, голова правління Інституту саморозвитку людини «САМРІТІ», автор Програми терапії роду.

Ведуча: Пане Максиме, ми звикли, що фізіологічний біль виникає тоді, коли тіло зазнає якоїсь травми, але сьогодні ми говоримо про те, як наша свідомість, наші бажання, приховані внутрішні переживання та душевні розлади можуть також викликати фізіологічний біль. Чи означає це, що наше тіло так поєднане з нашою свідомістю, що вона може спричиняти біль, головний біль?

Максим Колесніченко: Так, це і є той зв’язок, про який ми зараз будемо говорити. Мозок умовно можна позначити як головний комп`ютер і в прямому, і в переносному сенсі слова. Усе, що відбувається навіть у найвіддаленіших ділянках тіла, має зворотний зв’язок із мозком. Тому якщо щось із нашим організмом не є в тому порядку, в якому ми це хочемо бачити, мозок починає сигналізувати нам про це фізичним болем. Якщо це механічне ушкодження, то цей біль має певний характер, певну частоту, періодичність відчуття тощо. Але ми сьогодні будемо говорити про психосоматичний аспект цього зв’язку.

Ведучий: Максиме Валентиновичу, насправді, з одного боку, все зрозуміло: психоемоційний сплеск, периферійний спазм судин, підйом артеріального тиску, і ось він головний біль. У принципі, я не бачу тут психосоматики. Чи коли ми говоримо про психосоматику, ми говоримо про якийсь інший біль, який з’являється на фоні абсолютного благополуччя?

Максим Колесніченко: Психосоматичний біль є більш прихованим, ніж фізичний біль, поява якого відображає певну послідовність: ушкодила людина собі кінцівку – кінцівка заболіла, отруїлася чимось – обов’язково мозок дасть на це реакцію у фізичному аспекті. Психосоматичний аспект є більш завуальованим, більш підступним, тому що біль може виникати на тлі благополуччя, спокою, комфорту. Найчастіше він пов’язаний з якимись вимогами до себе, режимом дня, певною послідовністю дій, яку ми повинні виконати тощо. Якщо в певний момент у нас немає сил або бажання виконувати ту чи іншу роботу, мозок дасть певну реакцію і тоді головний біль буде фіксувати наш стан внутрішнього, психічного спротиву щодо цієї роботи, яку ми за обставинами, за обов’язками повинні взяти на свої плечі та виконати власним тілом, власними руками: кудись піти, приготувати їжу, подбати про дітей тощо.

Ведуча: Коли ми повинні починати бити тривогу – коли це хронічний вже стан, чи коли головний біль виникає періодично раз на місяць?

Максим Колесніченко: Головний біль може мати різну природу. Якщо говоримо про психосоматичний різновид болю, бажано відстежувати ці реакції і замислюватися над ними відразу. Наприкінці дня чи тижня варто назбирати ці факти головного болю і проаналізувати, коли він виникав, напередодні чого і які тривожні думки чи стани його супроводжували.

Ведучий: Максиме, коли ми говоримо про біль, у тому числі й головний, ми говоримо про певну сигнальну систему, яка нам підказує, що щось у нашому житті відбувається неправильно. Раптом, спілкуючись з людьми, у нас починається головний біль на фоні абсолютного благополуччя. Чи можна сказати, що ця людина нам не підходить? Про що свідчить цей біль?

Максим Колесніченко: Говорячи про аспект контакту різних людей, відразу давайте  уникати усіляких можливих оцінювань – «це хороша людина», «це погана людина» – на мій погляд, це не коректно і образливо. Людина, яку ми бачимо і на яку раптом реагуємо станом головного болю, про щось нам нагадує, до чогось нас спонукає, що ми не завжди хочемо виконувати, і навіть не завжди собі зізнаємось у цьому.

Ведуча: Пане Максиме, якщо говорити про психосоматичні чинники головного болю, то варто приймати пігулки чи треба відстежувати, як розвивається цей біль?

Максим Колесніченко: Дуже часто головний біль має подвійну природу – він може бути і фізіологічний, і мати психосоматичний характер. Це ми умовно і спрощено його розмежовуємо. Буває біль одного характеру, і раптом людина згадує якісь обов’язки, які вона може не виконати у зв’язку з цим болем, і виникає біль іншого роду. Коли це змішана гама, дуже важко відстежити і відокремити один варіант від іншого.

Я можу сказати, що за моїм досвідом психосоматичний біль дуже рідко, майже ніколи не вгамовується прийняттям тих чи інших препаратів.

Ведучий: Коли у людини дуже яскраво виражена мігрень, дуже сильний больовий синдром, який неможливо припинити жодними анальгетиками, можливо, тут варто шукати причину в чомусь іншому, окрім гіпертонічної хвороби, спазму судин?

Максим Колесніченко: Я вважаю, що це абсолютно коректно, тому що кожен варіант болю, будь-які ознаки чи синдроми болю варто розглядати з різних боків, і не знати, з чого ми почнемо і куди ми дійдемо врешті решт.

Ведучий: У Вашій практиці таке було? З якими скаргами до Вас приходять, як Ви діагностуєте?

Максим Колесніченко: У психосоматичному аспекті головний біль виникає тоді, коли з’являється якесь гальмування під час виконання якоїсь дії. Наприклад, дитині два з половиною роки, мати кожної ночі прокидається, щоби щось дитині зробити, вона не досипає і це вже є причина, щоби мати головний біль фізіологічного характеру. Коли їй треба вставати зранку, їй це важко робити і організм дає спротив, тому що їй хочеться виспатись. У той же час виникає спротив, тому що дитина знову голодна і вона повинна знову гріти для неї їжу. Ми нікуди не дінемося, інстинкт самозбереження спрацьовує. Коли ми збільшуємо поріг чутливості, переступаємо через біль, який уже зафіксовано нашою свідомістю, адже потрібно вставати, годувати дитину, а потім іти працювати, дуже велике навантаження лягає на психіку цієї людини. Головний біль буде постійним супутником цієї матері.

Ведуча: Чим ризикує людина, яка закриває очі на хронічний головний біль?

Максим Колесніченко: Вона ризикує власним здоров’ям, тому що перемагає цей біль і не прислухається до того, що їй потрібно виспатися. Можливо, вона не має такої змоги, можливо, вона самотужки порається з вихованням дитини і їй ніхто не допомагає, тут важко сказати.

Ведучий: Як допомогти цій жінці?

Максим Колесніченко: Тут першочерговим є елемент власного захисту. Все визначається тією межею, до якої ця людина може відсовувати від себе власну потребу. Організм не є нескінченною системою, одного разу він таки дасть збій, який може вивести з ладу різні системи: це може бути і мозок, і серце, і все, що завгодно.

Ведучий: Чи були у Вашій практиці випадки, коли психотерапія допомагала вилікувати мігрені? Чи спроможна психотерапія допомогти без участі таблеток?

Максим Колесніченко: Якщо біль тільки формується і людина одразу звернулася за допомогою, тому що згадала, що хтось із родичів страждав на такий самий варіант болю, на цьому етапі допомогти набагато простіше, ніж тоді, коли психосоматичний і фізіологічний біль поєдналися між собою. Дуже часто, коли людина вживає дві-три пігулки і біль не вщухає, вона починає шукати його причину (а це може бути якась забута думка, якийсь обов’язок, який періодично спалахує у пам’яті і знову затухає тощо), і коли вона її знаходить, то біль зникає.

Ведуча: Скільки треба пройти сеансів психотерапії, щоби сильні головні болі з нудотою зникли?

Максим Колесніченко: Дуже важко сказати, тому що це все індивідуально, але буває так, що від одного до двох-трьох разів.

Запитання телеглядачки: Добрий день, мене звати Оксана. На роботі у мене постійні стреси, і коли я повертаюся додому, у мене дуже болить голова. Чи можу я позбутися головного болю без пігулок?

Максим Колесніченко: Оксана каже, що головний біль з’являється, коли вона повертається додому. Я би порадив звернути увагу на ті обставини, які виникають у неї тоді, коли вона повертається додому, на те, з чим вона стикається. Можливо, в неї виникає спротив, тому що вона має робити щось таке, чого не хоче або що повинна робити інша людина.

Причина головного болю, якщо це не фізіологічний аспект, може бути у тому, що якась із справ не виконується чи затягується. Наприклад, людина в кінці дня виснажена і втомлена, а в неї ще отримання другої вищої освіти і вона повинна пів ночі сидіти і вчитися. Коли ми говоримо про такий зв’язок, то бажано поспілкуватися з кимось, хто вислухає, зрозуміє і підтримає. І я би хотів звернути увагу на варіант спілкування з тією людиною, яка викликає напруження, скажімо, керівник на роботі. Можна не соромитися, підійти до керівника і поговорити про те, що я відчуваю чи як я себе почуваю, коли з ним спілкуюся. Можливо, ця людина є переносною фігурою, яка нагадує, скажімо, вимогливого і жорстокого батька. Відповідно, ті ж якості переносяться і на керівника, що є частою причиною того, що людина втрачає дуже хорошу роботу.

Ведуча: Які поради Ви можете дати нашим телеглядачам, які щодня борються з  головним болем?

Максим Колесніченко: Бути уважними до себе, до свого здоров’я, і вкрай уважними у ті моменти, коли головний біль тільки починається. Фіксувати стани, фіксувати спогади, які виникали у цей період, а потім відстежувати протягом тижня, місяця свій стан і визначати те, що є його причиною.

top

Повну версію програми «Алло, лікарю!» дивіться на відео: