”Семья как первая терапевтическая группа”

Ведуча – ведуча програми «Алло, лікарю!» Світлана Умінська.

Ведучий – ведучий програми «Алло, лікарю!» Євген Шевчук.

Максим Колесніченко – гість програми «Алло, лікарю!», філософ, психолог-консультант, інструктор цигун, голова правління Інституту саморозвитку людини «САМРІТІ», автор Програми терапії роду.

Ведучий: Ми поговоримо сьогодні про те, що робити, якщо сімейні стосунки дали тріщину.

Ведуча: Поговоримо про Програму терапії роду і про те, як, усе ж таки, відновити взаємне порозуміння у родині.

Пане Максиме, ми знаємо, що всі казки закінчуються весіллям, але, все ж таки, що чекає на двох людей, коли закінчується марш Мендельсона? З якими проблемами вони звертаються найчастіше?

Максим Колесніченко: Перелік проблем – душе широкий. Якщо ми говоримо про зареєстрований шлюб, то, звичайно, звертаються тоді, коли починаються перші непорозуміння або визначаються перші тріщини у стосунках.

Ведуча: Чи є певні кризові періоди в житті після одруження?

Максим Колесніченко: Є певний перелік кризових періодів – це рік, і три, і п’ять, і сім – ми на цьому вже якось наголошували в одній із програм.

Але я вважаю, що кризи відбуваються постійно, тому що криза, з одного боку, це закінчення чогось попереднього, що вже віджило своє, а з іншого боку, це можливість відкрити щось нове, якийсь новий етап. Коли ці моменти виникають у житті подружжя, їх найчастіше називають кризами – тому що у звичному укладі життя треба щось змінювати, треба знаходити ресурс і сили для цього.

Ведучий: Максиме Валентиновичу, сім’я може існувати і без юридичного оформлення. Якщо люди живуть разом, не розписуючись, вони стикаються з тими ж проблемами, що і зареєстрована сім’я?

Максим Колесніченко: Проблеми будуть проглядатися, але це буде інший формат і інша гострота стосунків. Офіційний статус подружжя, все таки, накладає відповідальність і на чоловіка, і на дружину. Якщо вчора вони жили під одним дахом і мали спільний бюджет лише з власного бажання, а сьогодні уже зареєстрували шлюб, тоді добровільне начало дещо завершується і починається обов’язок. Саме цей обов’язок починає декого пригнічувати, йде підсвідомий спротив і люди, які ще вчора любили, кохали одне одного до безтями, сьогодні дивляться одне на одного іншими очима.

Ведучий: Максиме Валентиновичу, тоді, можливо, не варто оформлювати шлюб, якщо виникають такі проблеми?

Максим Колесніченко: Я не кажу, що це є зайвим, тому що офіційний шлюб юридично фіксує обов’язки сторін і, перш за все, захищає жінку в сім’ї, тому що вона має більше відповідальності – вона повинна виносити дитину, народити та  вигодувати її. Якщо жінка не буде захищеною, її здоров’я, не тільки фізичне, а й психологічне, може піддаватися зовнішнім деструктивним впливам, а це впливатиме на родину і, якщо дивитися у великому масштабі, то і на всю націю.

Ведуча: Кажуть, що люди, які знаходяться у шлюбі, і живуть довше, і хворіють менше. Як може родина виконувати терапевтичні функції?

Максим Колесніченко: Якщо люди вже спромоглися на цей відповідальний крок і створили сім’ю, тим самим вони сказали, перш за все, собі і всьому світові, що вони відповідають одне за одного, кохають одне одного і мають намір прожити разом бажано до кінця життя, турбуючись одне про одного і слідуючи тим словам, які передують маршу Мендельсона. Тому закономірно і логічно, що в сім’ї люди очікують на підтримку і розуміння одне від одного.

Ведучий: Максиме Валентиновичу, ми зараз говоримо про дві форми сім’ї – одна до шлюбу, друга – під час шлюбу, коли чоловік і жінка стають подружжям. Чи потрібно якийсь проміжок часу пожити разом, щоби був спільний бізнес, господарство, проживання? Чи краще – так, як це було раніше, коли розписувалися і тільки тоді починали спільне життя?

Максим Колесніченко: Зараз важко згадувати ті часи, які були раніше, тому що  все змінилось і час теж змінився. Люди зараз зорієнтовані дещо на інші цінності і вони дуже економлять власний час. Раніше, якщо згадувати ті часи, молоді люди знайомились і їх тримали ізольовано близько трьох років. Вони мали можливість спілкуватися, прогулюватися, щось читати одне одному і жили в батьківських домівках. Цей термін вичікували для того, щоб подивитися, як молоді люди переживуть період емоційного сплеску, тяжіння одне до одного, чи за три роки вони не охолонуть почуттями одне до одного. І якщо цей термін завершувався і люди казали, що ми кохаємо, любимо одне одного і хочемо мати сім’ю, тоді вже розглядалося більш детально, як це може відбутися.

Ведучий: Зараз усе по-іншому.

Максим Колесніченко: З плином часу все змінилося. Я знаю дуже мало родин, які до моменту шлюбу спілкувалися близько трьох років і не знаходилися в подружніх стосунках, жили окремо і мали можливість листуватися і передзвонюватися. Зараз усе відбувається швидше і тому я вважаю, що не було би розумно іти наперекір часу і сьогоднішнім тенденціям. Чи це до чогось призведе? Можна лише наголошувати на тому, що швидкі кроки у цьому сенсі можуть призвести до дуже небажаних результатів.

Ведуча: Ви, як автор Програми терапії роду, розкажіть будь ласка, чому вирішили створити цю Програму, чи багатьом людям уже вдалося допомогти і, дуже цікаво, чим ця Програма відрізняється від звичайного походу до сімейного  психолога?

Максим Колесніченко: Предмет Програми – сімейна терапія – є спільним для всіх сімейних психологів, які дуже плідно працюють на теренах нашого суспільства. Я дуже поважаю їх за цю роботу і своїм маленьким внеском намагаюсь якось долучитися до цього напрямку. Чим відрізняється саме ця Програма? Ключова відмінність полягає у тому, що в Програмі розглядається

ресурс не лише тих, хто живе, чи тих, хто був живий, коли ми мали можливість їх бачити.

Ми віднаходимо ресурс тих поколінь, які жили набагато раніше за нас. Крокуючи назад, до сьомого покоління, ми можемо простежити ті сценарії життя, з якими стикаємося сьогодні у повному обсязі чи фрагментарно, і зрозуміти, як вони передаються у такому небажаному вигляді та як їх зупинити.

Ведуча: Тобто нащадки копіюють помилки, можливо, сценарії життів своїх пращурів? Я правильно розумію? Треба цей негативний ланцюг розірвати?

Максим Колесніченко: Багато в чому іде копіювання і ми не усвідомлюємо, що живемо не за власним бажанням, а повторюємо те, що було раніше. І тут одним із термінів, який використовується у Програмі, є «намір». Якщо раніше у якомусь коліні був створений намір щось зробити і людина, яка була носієм цього наміру, його не реалізувала, намір буде продовжуватися у наступних поколіннях і нащадки будуть піддаватися його впливу та якось на нього реагувати.

Ведучий: Максиме Валентиновичу, до психолога або до лікаря звертаються за допомогою тоді, коли в сім’ї уже щось сталося. Наскільки це ефективно – дізнатися про те, що було два-три покоління тому, якщо це вже сталося?

Максим Колесніченко: Звичайно, було б ідеально, якби люди спочатку розуміли, з чим вони живуть, з яким тягарем, а потім думали про своє подальше майбутнє. Це допомогло б їм уникнути дуже багатьох сварок, неприємностей, руйнування стосунків тощо. Якщо ж непорозуміння вже проявилися, то навіть у цей момент можна з’ясувати, в чому полягав нереалізований ресурс, закладений у нас попередніми поколіннями. Чому ми, розуміючи чи не розуміючи його сенс, відтворюємо якісь моменти сценарного плану? Так чи інакше, розглядаючи намір усього Роду, який стоїть за нами, ми доходимо висновку про те, що усі наші попередники жили для того, щоб ми жили і продовжували своє життя якомога щасливіше. А вони своїм досвідом можуть допомогти нам у тому, щоб ми не повторювали їхніх помилок і просто були дуже уважними.

Ведучий: Якщо в сім’ї уже відбувся розрив, то чи необхідне бажання обох сторін, щоб усе це працювало? А якщо цього бажання немає і чоловік, наприклад, каже, що йому це не потрібно?

Максим Колесніченко: Він може так мислити і так говорити, констатуючи свій стан на даний момент. Якщо він звертається до фахівця, якому довіряє, і вони мають можливість трошечки поспілкуватися, досвідчений фахівець почне задавати йому питання стосовно його стану спротиву, категоричності, того, звідки з’явився цей настрій. Потім чоловік і дружина почнуть спілкуватися і дійдуть до того моменту, коли це все почалося, і тоді досвідчений фахівець допоможе їм побачити іншу сторону протиріччя. Коли починається внутрішній діалог, люди багато чого розуміють і, перш за все, вони мають можливість усвідомити власні помилки і власну жорстокість.

Ведучий: Програма терапії роду може змотивувати руйнівника сім’ї до того, щоби її зберегти?

Максим Колесніченко: Безумовно, тому що саме такий підхід допомагає людині знайти те, чого їй бракувало в минулому – терпіння, для того щоб вислухати і зрозуміти, що відбувається.

Ведуча: Пане Максиме, Ви можете назвати симптоми, що вказують на те, що людині варто іти до спеціаліста і вирішувати проблеми, з якими вона сама вже не зможе впоратися? Приміром, якщо людина йде з роботи і вже не хоче повертатися додому, чи це є ознакою того, що щось негаразд? Людина може подумати, що це тимчасово, що все мине, все гаразд, а, можливо, проблема є і буде лише накопичуватися.

Максим Колесніченко: Дякую, Ви назвали один з наріжних каменів у діагностиці того, чи не починається щось руйнівне у колі сім’ї. Можна проаналізувати те, що людина планує на вихідні дні чи відпустку – де вона хоче їх провести, з ким, і навіть з ким їй не хотілося б цього робити. Слід розрізняти такий стан як «втома», коли нічого не хочеться і ні з ким не хочеться бачитись. Але якщо людина відчуває, що має бажання щось робити, отже у неї є ресурс на якусь подію, заплановану у її житті. Тоді, коли вона аналізує, з ким хоче і з ким не хоче бути у цей час, вона може помітити перші дзвоники того, що якісь стосунки в сім’ї починають давати тріщину.

Ведучий: Я думаю, що будь-який чоловік у сім’ї періодично зустрічається зі своїми друзями, вони, наприклад, дивляться разом футбол чи мають інше захоплення. Як зрозуміти, що це дійсно захоплення, хобі, а не втеча з сім’ї?

Максим Колесніченко: Це завжди з’ясовується індивідуально, але тут би я звернув увагу на іншу сторону подружжя. Якщо чоловік ходить дивитися футбол чи десь там зустрічається з друзями, повертається додому пізно, коли всі сплять, він може з’ясувати у дружини, чи не бракує їй його уваги і присутності? Якщо чоловіка усе влаштовує, а дружина каже, що їй чоловіка не вистачає, – це сигнал до того, що є розривні тенденції і він, можливо, цього не помічає. Я думаю, що такі початкові моменти було би добре з’ясувати саме в процесі діалогу в сімейному колі.

Ведуча: Чи можлива така ситуація, що жінці байдуже, де зараз її чоловік, вона не звертає на нього уваги і від почуття самотності він утікає з дому?

Максим Колесніченко: Можливе і таке. Якщо він починає відчувати, що його щось пригнічує, а коли повертається додому, дружина каже, що й не помітила, що його немає, тоді для нього постає питання: «Чому мене нема, а про мене не думають і не згадують?».

Ведучий: Максиме Валентиновичу, чи є якийсь рецепт для молодих пар, які тільки-но починають своє подружнє життя – як подовжити сімейне життя, щоб не зламати його, як довше бути разом?

Максим Колесніченко: Можна домовитись із самого початку формування стосунків, що вони беруть на себе відповідальність за те, що при всій своїй завантаженості будуть знаходити час одне для одного, час для того, щоби з’ясовувати потреби і проблеми одне одного і знаходити можливості долати їх разом.

top

Повну версію програми «Алло, лікарю!» дивіться на відео: