”Развод как факт разрушения семейного очага”

Ведуча – ведуча програми «Алло, лікарю!» Світлана Умінська.

Максим Колесніченко – гість програми «Алло, лікарю!», філософ, психолог-консультант, інструктор цигун, голова правління Інституту саморозвитку людини «САМРІТІ», автор Програми терапії роду.

Ведуча: Пане Максиме, ми вже знайомили наших глядачів із Вашою Програмою терапії роду, а що означає розлучення у контексті цієї Програми?

Максим Колесніченко: Перш за все, розлучення в контексті Програми терапії роду – це знищення (я вважаю, що так можна висловлюватися) всіх попередніх видів роботи, турботи, піклування одне про одного в межах і в колі сім’ї. Тим самим люди кажуть одне одному: «Ти знаєш, вже немає сил, немає наснаги, бажання, надій і сподівань на продовження того, що ми робили в попередній тривалий чи не дуже тривалий час, давай покладемо цьому край». Це якщо дуже коротко.

Ведуча: Чи має зв’язок розлучення з майбутнім власного Роду?

Максим Колесніченко: Я вважаю, що, безумовно, має, тому що розлучення може бути одним із елементів спадкових сценаріїв, які передаються в полі культури самої сім’ї, мається на увазі негенетичний вид спадковості. У такому випадку людина розуміє, що «якщо в мене щось не виходить, нічого страшного, я можу розірвати ці стосунки, я можу сформувати чи намагатися сформувати якийсь наступний вид контакту, наступну сім’ю», – вона собі може так міркувати.

Ведуча: Чи насправді нічого страшного?

Максим Колесніченко: Я би так не був упевнений у тому, що нічого страшного. Тут треба до кожного конкретного випадку підходити окремо і розбиратися, що там відбувається, чому саме зайшла мова про розлучення.

Ведуча: Пане Максиме, з Вашої практики, які сьогодні причини найчастіше стають мотиваторами розлучень?

Максим Колесніченко: Я би виокремив кілька з них. Перша – це кризові моменти, які бувають пов’язані з етапами подружнього життя, наприклад, три, п’ять, сім років, навіть п’ятнадцять – це також кризовий етап. Ще одна причина – це неготовність до шлюбу. Такі шлюби розпадаються на перших роках – рік, три, до п’яти, і тоді вони можуть просто припинити своє існування. І ще одна – це втрата цілеспрямованості у формуванні своїх дітей, втрата мотивації, втрата бажання – коли людина займається сама собою, коли вона егоїстично налаштована і до сім’ї їй немає ніякого діла.

Ведуча: Ранні шлюби також називають сьогодні причиною розлучень. Віковий фактор має значення, з Вашого досвіду? Чи у 17-18 років не зарано йти до шлюбу?

Максим Колесніченко: Має значення, і, можливо, відіграє чи не найпершу роль у міцності та перспективі зберегти цей шлюб у подальшому житті. Одним із вирішальних факторів на момент формування сім’ї є, перш за все, власна зрілість, як готовність турбуватися не лише про себе і вимагати турботи у межах сім’ї, а, в першу чергу, турбуватися про інших членів своєї сім’ї.

Ведуча: Давайте уявимо собі просту життєву ситуацію – приходить дитина (15-16, можливо, 17 років) і каже: «Мамо, тато, я закохався або закохалася і хочу взяти собі дружину». Батьки мають відмовляти? І якщо відмовляти, то якими словами? Адже якщо відмовляти дитині, вона, навпаки, буде ще більше цього хотіти. Пане Максиме, що Ви порадите?

Максим Колесніченко: Я вважаю, що відмовляти не слід. Тут, скоріше за все, я би розбирався у глибині почуттів цієї дитини. Що вона відчуває, почуває до іншої людини, як вона собі вбачає майбутнє, на що вона готова, на що вона ще не готова, про що вона ще навіть не замислювалася, із чим їй, так чи інакше, доведеться зіткнутися. Потім слід було би, на мій погляд, вивчити другий бік цього питання – а хто той, у кого закохалася ця дитина? Подивитися, що є з того боку в плані готовності до шлюбу, хто там батьки, до чого вони схильні, який у них сценарій життя і чи вони мали міцний шлюб за роки своєї молодості, своєї зрілості, свого життя.

Ведуча: Як діти переносять розлучення? Як саме розлучення, в контексті Вашої Програми терапії роду, впливає на дитину, її майбутнє, на сценарій її сімейного життя?

Максим Колесніченко: Перш за все, я хочу наголосити на тому, що дитина формується під впливом батька і матері. Якщо цей вплив гармонійний, то дитина однаково вбирає турботу обох родичів, якщо ж когось із них у вихованні немає, тоді ця дитина до когось із батьків стає ближчою. І якщо в такій ситуації батьки вирішують надалі не продовжувати формування сімейних стосунків, у житті дитини відбувається величезний, на мій погляд, дефіцит впливу батьківського начала в плані формування і моделі подальших стосунків – коли вона виросте, вона не буде знати, як зробити так, щоб у її житті не відбулося аналогічних подій.

Ведуча: Як зменшити цю травму у дитини, як батьки мають поводитися з нею? Який режим відвідування має бути? Порадьте щось, щоб мінімізувати цю травму.

Максим Колесніченко: Таку дитину бажано оточити турботою і піклуванням – якщо вона позбавлена батьківської уваги, то з боку чоловічих фігур. Скажімо, це може бути брат, хтось із подальших поколінь (дідусь) або із близьких родичів чи просто друзів, які можуть на якийсь час, у якомусь сенсі компенсувати дефіцит батьківської присутності в її житті.

Ведуча: Чи хлопчики і дівчатка однаково реагують на розлучення батьків, чи, все ж таки, якось по-різному – хтось більше, хтось менше?

Максим Колесніченко: Це завжди індивідуально і залежить від того, в якому віці дитини це відбувається, як вона це сприймає і що натомість вона отримує. Є такі діти, які після розлучення батьків тільки радіють, що «нарешті ми цього батька не будемо бачити». Тобто вже неможливо було терпіти якихось моральних або фізичних знущань. А є такі, що дійсно страждають і намагаються бачитися і з матір’ю, і з батьком.

Завжди індивідуальна історія і це є дуже складним, тому що неможливо знайти якийсь один алгоритм вирішення цих питань, завжди треба підходити конкретно до кожного випадку.

Ведуча: Така ситуація також доволі життєва – батьки відверто ненавидять одне одного, але все одно залишаються у шлюбі заради дитини, бо вважають, що розлучення принесе їй більше шкоди. Чи варто зберігати той шлюб, де дитина бачить, як батьки постійно сваряться? Чи для дитини буде краще в такому випадку розлучитися?

Максим Колесніченко: Я вважаю, що тут слід брати до уваги кілька чинників, які впливатимуть на подальший розвиток дитини і її душевного стану. Один із них пов’язаний з тим, наскільки багато правди у цій сім’ї, у цих стосунках. Якщо дитина бачить усе, що відбувається, і не розуміє, чому, врешті решт, скажімо, мати не покладе цьому край, вона буде лише засмучуватися і може так і не зрозуміти матір. У результаті, можливо, вона буде ображена на матір: «Чому ти не зберегла мене від вашої брехні і від цих стосунків? Тепер я не можу вирости повноцінною і зрозуміти, як же воно має бути».

Ведуча: ПанеМаксиме, я ще хотіла запитати про Вашу Програму терапії роду, чи багатьом людям, які вже були на межі розлучення, вдалося допомогти зберегти сім’ю?

Максим Колесніченко: Я не можу сказати про статистичні показники, але знаю, що досить таки багатьом. У матеріалі Програми висвітлюється не лише те, що відбувається у колі живих людей, які безпосередньо приймають участь у вихованні власних дітей чи онуків, але й беруться до уваги бажання та наміри тих, хто жив у попередніх поколіннях, хто не дожив фізично до сьогоднішнього дня, але хто бажав усією своєю душею примножити, зберегти, підсилити ту сім’ю, яка на сьогодні існує. У Програмі ми вишукуємо ті джерела, ті ресурси, яких на сьогоднішній день комусь, можливо, бракує.

Ведуча: А Ви працюєте лише з чоловіком та дружиною чи дітей також підключаєте? Чи це необхідно?

Максим Колесніченко: Я скажу, що найважливіше – це те, що відбувається між старшими, між батьками. Хоча є такі випадки, коли приходила повністю сім’я – чоловік, дружина, діти. Було і так, що члени сім’ї поступово долучалися – спочатку один, потім другий, потім усі прийшли.

Ведуча: І зараз ці сім’ї живуть повноцінно в щасті і любові?

Максим Колесніченко: Дуже багато – так.

Ведуча: Чи варто прощати зраду?

Максим Колесніченко: Не можу радити, чи варто, чи не варто. Кожна людина відштовхується від того почуття, яке є в її душі. Якщо є сили на подолання цього факту, тоді вона близька до прощення, якщо ні – тоді це образа, яка буде триматися довго, можливо, навіть усе життя.

Ведуча: Чи є такі причини розлучень, коли врятувати сім’ю неможливо, якісь жорсткі, конкретні причини – та сама зрада, алкоголізм, побиття дружини? Коли вже не радите взагалі думати, що сім’ю треба рятувати?

Максим Колесніченко: Я намагаюсь ніколи не радити не рятувати родину. Я завжди у своїй практиці намагаюся віднайти такі мотиви, моменти, цінності, які, загалом, об’єднують людей, просто на сьогодні вони, можливо, відійшли на якийсь дальній план і не помічаються, тому вважаються втраченими. Чи дійсно ці цінності втрачені, чи щось їм перешкоджає на сьогоднішній день? Я завжди намагаюся зробити чи порадити щось, що збереже цей контакт і сім’ю.

Запитання телеглядачки: Що робити, якщо чоловік хоче розлучення, але вагається, чи правильно він робить? Ми одружені 1 рік, разом – 5 років. Днями у нас була розмова, він мені сказав, що не може мене більше обманювати, що він мені зраджував, не може з цим жити, що любов кудись пішла і не помітив, як це сталося. Нічого не хоче намагатися реанімувати. Що робити, я не знаю.

Максим Колесніченко: Я вважаю, що тут потрібна глибока, ґрунтовна консультація зі з’ясуванням того, а що ж для них є загальні цінності, загальні поняття, що для них обох є та сама любов, те саме подружнє життя.

Ведуча: Ви казали, що треба чітко усвідомлювати – чи є любов, чи немає. Але, все ж таки, Вам не здається, що люди дуже часто плутають любов, кохання із пристрастю і через це так багато розлучень і помилок у стосунках?

Максим Колесніченко: Нажаль, люди дійсно плутають ці поняття, які дуже часто поєднуються в одне цілісне тлумачення, але, якщо їх розібрати, – це досить таки різні речі. Кохання – це те, що відбувається між людьми протилежної статі. Кохати можна жінку, дружину, дівчину, її ж можна і любити. Але батьків, Батьківщину, Землю можна лише любити, це більш піднесене, духовне навіть поняття. Пристрасть – це емоційний запал, який відбувається, можна навіть сказати, на рівні біохімічних процесів, які підтримуються певний час, а потім згасають, тому що організм потребує перелаштування на інший режим. Після цього люди можуть усвідомити чи намагатися усвідомите те, що між ними відбувалось у якийсь попередній проміжок часу.

Запитання телеглядачки: Критерії зрілості, щоби самому зрозуміти, чи дозрів я за ціннісною системою до справжніх почуттів, щоби зрозуміти, чи я люблю, чи ще плутаюся в емоціях.

Ведуча: Я перефразую, допоможу нашій глядачці. Як зрозуміти, чи я людина, яка достатньо зріла і досвідчена для того, щоб іти до шлюбу?

Максим Колесніченко: Я вважаю, що­ це питання може мати дуже багато варіантів відповідіі дуже багато можна про це говорити. Але, якщо дуже коротко, я би порадив знайти і переглянути текст, який найчастіше зачитує жінка під час реєстрації шлюбу – чи готові ми турбуватися про іншу половинку нашої майбутньої сім’ї в одному стані, в другому, в злагоді, мирі, у хворобі, у скруті, – і просто приміряти це все до себе.

top

Повну версію програми «Алло, лікарю!» дивіться на відео: