”Психосоматические особенности в преодолении болезней легких: бронхиальной астмы и пневмонии”

Ведуча – ведуча програми «Алло, лікарю!» Світлана Умінська.

Ведучий – ведучий програми «Алло, лікарю!» Євген Шевчук.

Максим Колесніченко – гість програми «Алло, лікарю!», філософ, психолог-консультант, інструктор цигун, голова правління Інституту саморозвитку людини «САМРІТІ», автор Програми терапії роду.

Ведуча: Чому можна об’єднати поняття соматичних (болі у фізичному тілі)  та психологічних розладів? Що конкретно означає поняття «психосоматика»?

Максим Колесніченко: Зв’язок полягає у тому, що психіка приймає участь у плануванні наших подальших дій. Ми плануємо те, що будемо робити, як і за допомогою яких ресурсів це буде відбуватися. Якщо людина відчуває, що якусь роботу їй виконати важко, вона буде переживати напруження або уникатиме цієї роботи, і це все буде відбуватися непомітно для неї самої, на підсвідомому рівні. Фізично вона намагається щось зробити, але у зв’язку з браком сил вона не може цього досягти за певний час, і ось тут починаються розлади, які називаються психосоматичними.

Ведучий: Максиме Валентиновичу, чи правильним є судження про те, що усі хвороби – від нервів, чи воно більшою мірою є надуманим?

Максим Колесніченко: Я вважаю, що у кожній хворобі бере участь нервова система. Якщо хвороба розглядається як порушення балансу між системами організму, то нервова система це також відображає.

Ведуча: Які причини психологічного характеру можуть спровокувати фізеологічні розлади дихальної або інших систем організму?

Максим Колесніченко: Перш за все, слід розглядати такий механізм як контакт людини з зовнішнім світом. Важливою складовою цього контакту, перш за все, для кожної дитини є її мати, батько та інші близькі люди. Порушення функціонування будь-якої системи, початок хвороби є відображенням порушення контакту між людиною і зовнішнім світом: чи то з мамою, чи то з батьком, чи, скажімо, з людьми на роботі, в школі, на підприємстві, будь-де. Система організму людини намагається налагоджувати цей контакт, щоби почувати себе у безпеці, щоби розуміти цей зовнішній світ і знати, як на нього реагувати і як до нього підлаштовуватися. Якщо виникає перешкода у цьому аспекті, тоді той поштовх, який є бажанням, наміром і виходить із мотивації людини, на якомусь етапі зупиняється. Саме у зв’язку з цим буде виникати відхилення і стане можливою поява психосоматичного розладу.

Ведучий: Як Програма терапії роду здійснює пошук цих причин?

Максим Колесніченко: У нашій Програмі це відбувається наступним чином: перш за все, ми шукаємо ресурсні фігури, які були важливі для конкретної особи в її далекому дитинстві чи вже у старшому віці. Найчастіше до уваги беруться перші місяці життя – від народження до семи років. Вони є найбільш ключовими, тому що саме у цей час формуються всі наші стереотипи, форми реагування на все, що відбувається навколо. Далі відстежується вплив чи брак уваги якоїсь фігури. Скажімо, хтось вплинув на людину таким чином, що вона захворіла чи, можливо, кількість уваги була дуже великою і це також призвело до відхилень від норми.

Ведуча: Які конфлікти у сім’ї або інші причини можуть спровокувати порушення дихання або навіть появу бронхіальної астми у дитини?

Максим Колесніченко: Можна виділити дві найбільш суттєві причини: перша – це коли уваги недостатньо і дитина не відчуває підтримки, відчуває брак тепла навколо себе. Скажімо, дитину повинні тримати руки люблячих батька чи матері. Коли вони її оточують, дитина відчуває тілесний контакт, їй тепло, їй затишно і вона заспокоюється. Якщо цього немає, дитина почуває самотність, у неї з’являється тривожність, яка підтримується певний час до того моменту, поки не налагодиться контакт з важливою для неї фігурою.

Chart

Ведуча: З яких ознак, які можна помітити, починається хвороба?

Максим Колесніченко: Верхній графік – це дихання спокійне, здорове, коли легені витрачають приблизно однаковий час на фазу вдиху і видиху. Якщо у дитини є брак уваги і вона пригнічена з цього приводу, тоді ми пересуваємся до другого графіку. Ми бачимо дві горизонтальні лінії – це діапазон здорового дихання. На верхньому графіку дихання досягає і верхньої частини, і нижньої. На другому бачимо, що дихання знаходиться біля нижньої частини. Воно свідчить про пригнічений стан і про те, що дитині у цей момент бракує підтримки, через що вона не може вдихати на повні груди.


Самотність, тривалий сум, який переходить у хронічну форму, може призвести до вкрай небажаних наслідків, і справа лише в тому, щоби вони отримали достатній поштовх. Якщо раптом дитина чує, що десь гримнули двері, а вона у цей момент чекає на батька чи матір, то її дихання змінюється, вона з хвилюванням очікує, що вони прийдуть і будуть з нею бавитися, спілкуватися, підтримувати. На третьому графіку показано цей стан тривожності, коли дитина перелякана, збуджена, хвилюється і її дихання стає поверховим. Їй дуже важко зробити повний видих, через що відбувається суттєве порушення вентиляції легень. Усе це усвідомлюється чи, скоріше за все, не усвідомлюється психікою і закріплюється у наших звичках і стереотипах. У стані щастя ми дихаємо дуже глибоко, і я можу сказати, що переживання тривалого щастя – це також стрес. Тож після такого переживання потрібен відпочинок.

Ведуча: І щастя забагато не має бути?

Максим Колесніченко: Ви знаєте, я вважаю, що кожної емоції має бути в міру, і настільки в міру, щоби це не руйнувало людину в будь-якому аспекті.

Ведучий: Як зрозуміти міру тепла, необхідну дітям від батьків?

Максим Колесніченко: Те, що я говорив про брак уваги, – це один бік проблеми, яка проявляється у бронхіальній астмі. Інший її бік – це коли уваги дуже багато, коли дитині не давали можливості самій щось роботи і завжди підтримували там, де це було не потрібно. Так відбувалося, тому що у батьків, у бабусь і дідусів було дуже багато тривоги щодо того, як дитина розвиватиметься, чи в неї усього вистачатимете. Це також шлях виникнення бронхіальної астми. І ось між цими двома полюсами треба шукати ту середину, яка дасть можливість і проявляти турботу – давати дитині відчути, що вона потрібна, її люблять, і, що дуже важливо для астматиків, залишати простір для власної ініціативи і власної відповідальності за свої вчинки. У тому віці, коли дитина ще не може говорити, вона може дихати і цим проявляє свою життєву активність. Усе починається саме з роботи легень: якщо дитина отримувала дуже багато гіпертурботи, гіперуваги та гіперопіки, вона буде лінуватися навіть дихати. Астма у цьому сенсі проявляється тоді, коли гіпертурбота, до якої дитина звикає, раптом послаблюється. У зв’язку з цим у дитини може виникати тривога і паніка, що може призводити до приступів.

Ведуча: Як при цьому порушується вдих-видих? У нас є графік, Ви можете прокоментувати його нашим глядачам?

Chart 1

Максим Колесніченко: На верхньому графіку зображено досить широкий вдих і дуже швидкий видих. Таке дихання спостерігається тоді, коли дитина довго готується до того, щоби щось сказати, і раптом розуміє, що її ніхто не почує. Її швидкий видих супроводжує зрив її наміру щось сказати. Потім знову вдих, знову підготовка до того, щоби промовити щось або зробити якусь дію – і знову руйнація наміру. На нижньому графіку показана інша фаза – дуже швидкий вдих, коли дитина лякається чогось чи щось хоче встигнути, і раптом, розуміючи, що нічого не відбувається, робить спокійний видих, який може супроводжуватись усвідомленням того, що знову її ніхто не почує чи до неї ніхто не підійде. Знову швидкий вдих, і все це відбувається протягом певного часу.

Ведучий: Як довго це має тривати, щоби спровокувати розвиток бронхіальної астми? Місяць, два, рік? Чи проводились якісь дослідження у даному напрямку?

Максим Колесніченко: Ви знаєте, це питання, яке не має остаточної відповіді, тому що все залежить від численної кількості факторів, і навіть те, що ми зараз називаємо, – це лише головні напрямки в тому, як це відбувається. Насправді, якщо розглядати це захворювання, треба вивчати те, як жили батьки, як жили дідусі, бабусі, які у них були стереотипи у житті, який у них був сімейний уклад, на що вони реагували, що вони ігнорували. І це також треба брати до уваги, тому що момент ігнорування, скажімо, якоїсь теми чи якихось проблем нікуди не зникає, він також залишається в структурі людей і, зокрема, дітей.

Ведуча: Чи переходить бронхіальна астма у спадок наступним поколінням на психологічному рівні так само, як і на генетичному?

Максим Колесніченко: На негенетичному рівні передумови обов’язково передаються, тому що вони підтримуються культурою побуту. І стереотипи дихання, і стереотипи поведінки, які викликають руйнацію правильного дихання, в сім’ї обов’язково будуть присутні.

top

Повну версію програми «Алло, лікарю!» дивіться на відео: